Мелодія души

Мелодія душі!
Закотилася зоря
,За широкії поля,
За зеленії луга,
Красота дивись- ага.

І не гложе сердце гнів,
Де б і ще добрати слів,
Щоб співати і співати,
Тебе рідну вихваляти.

Вихвалять твої гаї,
І дубрави вікові,
Де вночі літа сова,
Льеться пісня лісова.

То мелодія душі,
Я її розчув втиші,
Там стеливсь м*якенький мох,
вперше де були удвох.

Всіх лювовь п*янить весною,
Кличе ,кличе за собою,
Соловейко тьох та тьох,
То мелодія для двох.

А які у нас сади,
встали наче із води,
Залелися білим цвітом,
Предвіщая зустріч з літом.

А які у нас поля,
Наче доленька моя,
Стиглим хлібом колисають,
До життя любовь плекають.

Між гаями та садами,
в*еться річечка лугами,
Чепурненько неказисто,
мов розсипанено намисто.

Небо чисте і прозоре,
Розкинулось наче море,
Щоб з землей моєю злитись-
з нього п*еш і не напитись.

А як сипле білий сніг?
Так що не знайти доріг,
Товсто землю укриває,
Урожаю всім бажає.

А як тільки день згасає,
в небі місяць зависає,
І милується землею,
Україною моєю.

То ж молюся без упину,
За любиму Украіну,
Її неньой величаю,
Щастя,радості бажаю!

Богдан Гатило