Мати, ненько моя безталанна! Як пробачення в тебе просити? Я завжди не була бездоганна, Ще й з юнацьким презирством по миті... Ти пішла уві сні, так тихенько, Що забулись всі спори і свари. Ти пробач мене, любая ненько, Бо не можу знайти собі кари. Ти пробач мене, любая мати, Що так мало до тебе приходжу. Бо мені ще тривог не займати: У безсонні всі ночі проводжу. Над погостом, де ти почиваєш, То синіє, то хмариться небо. Там терпляче на мене чекаєш. Я прийду, моя люба, до тебе! Свіжі квіти складу на горбочку, Та, до твого надгробка схилившись, Прошепочу: «Прости свою дочку!» Я така ж безталанна залишусь... 05.02.1992 г. 0 540 Материал добавил Diogeniya
|
| Всего комментариев: 0 | |