Летіли лелеки, лишаючи в небі "курли". 
Летіли здалеку, спішили до рідного дому... 
На крилах весну і надію на щастя несли 
На землю Вітчизни летіли, долаючи втому. 

Їх кликала пам"ять батьків і священна земля, 
І теплі дощі, і молочні тумани світання. 
І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля 
Так довго рукою махало услід на прощання... 

Їх кликали трави, що буйно росли бережком, 
І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти. 
І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком, 
Коли понад вечір вони прибігали купатись. 

Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем, 
І світлу любов, і надію, та віру пташину, 
Бо в ріднім краю житти краще для них, та іще: 
Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини. 
 

Информацию предоставил: mazurnp