Знову ніч, я не сплю по ночам,
Ясне небо спокійне чарує…
Пишу знову, чомусь це дивує…
Пишу оду я сірим очам.
Не пишу я про море і горе,
Що як ліки живуть в мені,
Що загоюють рани земні.
Моє щастя в очах прозоре.
Я пишу про небесну блакить,
Що в очах твоїх вісник бурі,
Що замружена в ніжнім алюрі,
У очах твоїх дивних горить.
Твої очі…В очах сіре сяйво…
Я іду по канатній стезі.
Це мій танець в нічній грозі,
Що чекає нас далі, взнаймо?
Знову ніч, я не сплю по ночам.
Бо твій образ стоїть за спиною.
Я пишу, я пишу без спокою
Вічну оду, двом сірим очам.