Ось сніг летить – світ побілів, позолотішав,
Увесь завмер і дав душі тепло.
У місті обережно причаїлась тиша,
І візерунками вже розмальовано стекло.

У світлі ліхтарів водять танок сніжинки.
Гілки дерев вдягають свій наряд.
Час зупиняє біг, завмерли гострі стрілки,
І білі вежі замків задумливо стоять.

В сліпучо білих шатах вулиці, будинки,
Разом зібрались на урочистий бал.
В гостях Зима – прибула на ялинку,
Немов та королева в тронний зал.

І зустрічає королеву принц ошатний,
Звітує осінь, як завжди, щорік.
Зі сніжних сторінок, тремтливих і крилатих,
Розпочинається зимовий часовий відлік.

І ввечері ми вийдемо за ганок.
І візьмемо руками свіжий сніг.
По білим вулицям блукаємо до ранку
Зими спостерігаючи набіг.

Той перший сніг освячує нам душі,
Дає нам легкість, і чарівність, і любов.
Немовби люди стали не байдужі,
І на морозі розгорілась наша кров!

І сівши разом біля теплого каміну,
Обличчя радісні, немов в чарівнім сні,
Ми відчуваємо – у душах квітне зміна,
Це свято нам дарує перший сніг.

28 грудня 2015 року.

Категория: Пейзажная лирика

0 633 Материал добавил tarasovich09