Без почуттів, без болю, і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене, й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно
Чим розважатись - листям, чи коханням.
А всесвіт мчить... байдужо, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
