Как то однажды спросил я калину
Ты почему и красна и густа?
Нужно ли в девушке видеть причину?
Может, на ней так алеют уста.

Может, впитала весны наслажденье,
Может холодную утром росу.
Может природа дала вдохновенье,
Может быть, все же девица красу.

Может быть, выпало некое горе,
Может быть в сердце сегодня гроза.
Может быть ветер, что носится в поле,
Может чего натворил в небесах.

Так и кручинится нынче калина,
В девушке видимо все же причина.

Я запитав червону калину
Владимир Великодный http://stihi.ru/2011/12/09/7603

Я запитав червону калину
Звідки у неї чарівність така?
Може вона покохала дівчину.
Може дівчини червоні вуста.

Може впитала весни насолоду.
Може джерельну серпневу росу.
Може кохання нестримну природу.
Може дівочу незмінну красу.

Може дорогу, що зміряла доля.
Може сердець нерозривність п”янку.
Може вітри, ті, що сплять серед поля.
Може життя нерозмінність стрімку.

Я запитав червону калину,
Ту, що кохає, чарівну дівчину...