На Львівській вулиці старенький музикант Сумну мелодію із скрипки добуває. Недбалий одяг, без ноги, та свій талант Він не пропив, і на життя ним заробляє.
Легка мелодія летить серед дерев. Втомившись, стишено лягає на бруківці. Відлунням в душу проника солодкий щем, І розбивається, як миска на долівці.
Шматочки спогадів спалахують умить. Спішать, збираючись в мозаїку картини. Старенький музикант уміє роз'ятрить Серця, бо грає для гіркої копійчини.