Старенький музикант
Сумну мелодію із скрипки добуває.
Недбалий одяг, без ноги, та свій талант
Він не пропив, і на життя ним заробляє.
Легка мелодія летить серед дерев.
Втомившись, стишено лягає на бруківці.
Відлунням в душу проника солодкий щем,
І розбивається, як миска на долівці.
Шматочки спогадів спалахують умить.
Спішать, збираючись в мозаїку картини.
Старенький музикант уміє роз'ятрить
Серця, бо грає для гіркої копійчини.
