Галасливо проникли у тишу тополі хмаринки,
пролетіли в дворі і підкрались у біле вікно.
Стали долі пускатись коралові намистинки -
Сповістили той сум, що майбутнє в минуле пішло.

Із конвертів своїх висипали найкращі моменти,
а вони навзаєм так пропахли весняним дощем,
я з Тобою, мій рідний, забула, що в світі є щем.
А тепер анемія, збій у системі ферментів...

Я читаю листи і моєї вини там багато,
а найбільше там слів - божевільно-тужливо-терпких.
Не знайти в цьому світі схожих на тебе таких.
Не з`єднати вже НАС, бо зі слів металеві паркани...