Добро пожаловать на литературный портал Регистрация Вход

Меню сайта

Стань партнером

Почуй! | Автор: mazurnp

Не треба! Молю!
Зупинися!
Зажди!
Невже не настане мій перший світанок?
Як добре було б нам укупці завжди,
І я б називав тебе лагідно - мамо...

І очі б у мене були голубі,
Бездонні, як небо погожими днями.
Надією був би довіку тобі,
І я б називав тебе лагідно - мамо...

Не знала б ніколи зі мною біди,
На старості літ не марніла сльозами,
І хліба доволі було б, і води,
І я б називав тебе лагідно - мамо...

Рідненька матусю! Мене не губи!
Життя не вкорочуй своїми руками.
Я б так тебе щиро і ніжно любив...
Благаю, почуй мене!
Матінко!
Мамо!


avatar

Вход на сайт

Информация

Просмотров: 552

Комментариев нет

Рейтинг: 0.0 / 0

Добавил: mazurnp в категорию Философская лирика

Оцени!

Статистика


Онлайн всего: 21
Гостей: 21
Пользователей: 0