Хусточка

З-за причілку хати виглянуло сонце,
Всипавши проміння яблукам рясним.
Задрімала мати, сівши край віконця,
Спогади до неї вкралися у сни.

В спогадах матуся - зовсім ще дитина,
На рум'янім личку п́осмішка блука.
З ярмарку вернувся тато. Як просила,
Хусточку привіз їй - радість то яка!

Час біжить так швидко, як літа дівочі,
Вже весну двадцяту соловей співа.
Танула в обіймах милого щоночі,
Хусточку коханий їй подарував.

Виростила діток, сп'ялися на ноги,
У світах далеких донечка і син.
Вкралися у серце мамине тривоги,
Присмак залишивши, мов гіркий полин.

Часом телефоном гомонить із ними,
Слухає внучаток, наче солов'їв.
Знає, що приїдуть десь на іменини,
...Хусточку, можливо, подарують їй...