Дорога в дитинство Понад шляхом вишні. Ягоди червоні Спогадом солодким сипляться в долоні. Кучеряві крони вітерець гойдає. Йду селом до хати, що мене чекає. Сиротою хата тужить між тинами, Стежка край городу вкрилась полинами. Повно у садочку чебрецю та м'яти, Та ніхто в садочок не іде гуляти. Стіни похилились, обвалився комин... Птахом білокрилим затріпоче спомин. Я живу у місті, де авто й крамниці, Та мені і досі хата рідна сниться... ...Якщо вийти з хати, моріжок зелений, І маленький песик лащиться до мене. Повагом гусята двір перетинають, А малі курчата квочку доганяють. Посеред подвір'я дідова криниця. Я спішу до неї, щоб води напиться. Пломеніють ружі, сонце припікає... Там моє дитинство босоніж блукає. Слухаю зозулю, що віщує роки, Відчуваю в серці тугу і неспокій. Через тин старечий явір заглядає. Може він дорогу у дитинство знає?______________________________Наталя Мазурhttp://www.stihi.ru/2011/06/07/9065http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263824
| Всего комментариев: 0 | |
