Троянди запах, сорочки шовкові
Вона завжди мені прощала помилки
Не бунтувала марно крові.
А ще вона любила дотик рук
Палкі цілунки і безсонні ночі
А я кохав із вуст її найменший звук
І ті лукаві та шаленні очі.
Вона любила теплу мжичку за вікном
А я кохав нещадні зливи,
Мій кожен вірш був як псалом,
Молився їй і клявся в вірі
Вона любила друзів і життя
Любила весну, зиму, більше літо
І в минуле не шукала вороття
Не збирала те, що вже було розбито
Вона любила небо і рвалася до хмар
Вона любила серцем звук гітари
Вона кохання знала більше інших чар
Тому й не прагла щоб кохали
Я чесний був, не знав іще омани
Кохав, як перший раз, як жив
Тепер лягли на серці лиш тумани
І тихий шепіт вуст... Любив...
